Австрійське містечко, яке скопіювало Китай

Бути в Зальцбурзі та не потрапити в Гальштат, було б неприпустимою помилкою. До того ж я мусив на власні очі побачити, що ж так вразило багатого бізнесмена з Китаю, який після візиту в це містечко створив його точну копію у себе на батьківщині. Уявляєте? Хтось відвідує частіше улюблене місце, а хтось будує його копію у своїй країні. І хоча спершу австрійці були, м'яко кажучи, не в захваті від цієї витівки та згодом змінили гнів на милість. Адже щороку кількість туристів з піднебесної б’є рекорди. Всі вони, як не дивно, хочуть побачити оригінал. 

Зрештою, в тому, що туристів тут вистачає я переконався і сам. Потоки людей, це друге, на що звертаєш увагу після мальовничих краєвидів. Однак, я їх цілком розумію. Від краси цього місця просто перехоплює подих. Могутні, засніжені гори, серед яких заховалось містечко та гірське озеро, в якому відбиваються гірські вершини створюють враження, що час навколо зупинився. І ніщо, навіть натовпи нав’язливих туристів не відволікають від споглядання величі та краси природи. 

Та від прогулянки вуличками Гальштату я теж не відмовився. 

Оскільки Гальштат вважається одним з найстаріших центрів видобутку солі у всій Європі, магазинчиків які продають сіль і косметику на її основі чимало. Ось, наприклад, Benediktiner Seifenmanufaktur. Саме слово "Seifenmanufaktur" означає "мануфактура мила", а "Salzkontor" належить до торгівлі сіллю, яка відігравала важливу роль у місцевій економіці протягом століть. 

Головну роль в оздобленні фасаду відіграє розпис. Тут він навколо вікон, дверей та й сама назва магазинчика нанесена фарбою на стіну. Ні тобі об’ємних літер, ні неонових вогнів. Цікаво виглядає і табличка виготовлена з дерева. Грубі, фактурні дошки з’єднані між собою металевою смугою. До речі, самі дошки дуже різняться. Таке враження, ніби їх хтось почав шліфувати, але потім передумав. Зрештою, додаткова вставка у вигляді графітної дошки з кумедними побажаннями на день, дещо врятувала ситуацію. Зрештою закладу сто років, він може дозволити собі експерименти.

З іншого боку, розміщено кований металевий кронштейн. Так, ця середньовічна традиція знаходить собі місце і тут. Зверніть увагу на вивіску за кронштейном. Тут її захищають не металеві ролети, а дерев’яні. Ніщо, не повинно порушити столітню концепцію магазину. 

Оскільки містечко має мало прибережної території, всі будинки в ньому розташовані в декілька ярусів, і буквально нависають один над одним. Та попри це, місцеві знаходять можливості аби створити потрібну інфраструктуру, щоб туристи почувалися максимально комфортно. Тому милі кав’ярні та ресторанчики тут на кожному кроці. 

Мені особисто сподобався кований кронштейн. Він цілком відповідає вивісці — пивоварня. У ньому переплелись грона хмелю та колосків пшениці, які виглядали дуже реалістично. А маленька бочка, прямо натякає на пиво з власної пивоварні, якщо ви раптом не зрозуміли напису на табличці. 

Та попри це, завдяки поєднанню кольорів, вона виглядає лаконічно і прекрасно вписується у загальний вигляд будинку. Особливою фішкою є підвіконня, на яких можна зручно вмоститися та випити кави. Відсутність території змушує місцеві бізнеси максимально розумно використовувати кожен квадратний метр. І треба відмітити, що це їм блискуче вдається. 

Завершити прогулянку містечком, можна на набережній, зробивши фото на фоні мальовничих краєвидів. А щоб натовпи туристів не заважали вам у кадрі, місцеві змонтували там величезну фоторамку, в якій знайдеться місце вам та альпійським краєвидам. 

Ну, а поруч, звісно розмістили інструкцію, куди ж без неї. В якій і про скейт нагадали, і гарного фото побажали. Порядок має бути скрізь.

Скажу відверто, Гальштат чи не єдине місце, в якому природа витіснила на другий план усю красу міста. Гори та озеро — стають центром уваги кожного, хто сюди потрапляє. Навіть я постійно відволікався на їхню красу. Це місце точно має бути у списку любителів мандрів, бо попри тисячі туристів, тут як ніде знаходиш єднання з природою.