Вадуц — столиця, де вивіски ведуть до серця міста

Навряд хтось із нас при слові столиця, уявляє собі маленьке містечко з населенням у 5 тис. осіб та одним-єдиним світлофором. Однак, така столиця є і знаходиться вона серед мальовничих Альп.

Це місто — Вадуц, столиця князівства Ліхтенштейн, держави, яка попри свої маленькі розміри вважається однією з найуспішніших та найбагатших країн світу. 

Чим дивує Ліхтенштейн? Ну, по-перше, у ньому нема жодного аеропорту, а в його столиці немає навіть залізничного вокзалу. По-друге, всього у князівстві проживає близько 32 тис. осіб, а форма правління — конституційна монархія, тобто князь не просто живе у замку і проводить представницькі зустрічі, а й має право скликати та розпускати парламент і затверджувати закони. 

На відміну, від інших європейських столиць, столиця Ліхтенштейну не вабить туристів своєю старовинною архітектурою. Навпаки, поміж сучасних та різноманітних за формою споруд, замок який височіє над містом та кафедральний собор з ратушею — виглядають ніби застарілі декорації з фільму, які забули прибрати після зйомок. 

Все інше, в тому числі й рекламні вивіски дуже стримані та лаконічні. Мабуть, жителі не хочуть відволікати туристів від гірських краєвидів, якими так пишаються. 

Тому такі звичні для нас, світлові об’ємні літери зустрічаються на фасадах більшості магазинів. 

А ось лайтбокси, з цікавою інкрустацією та поєднанням коштовних матеріалів є швидше винятком із правил. 

Однак, є магазини які вміють привернути увагу туристів. Зокрема, цей магазин прикрас, незвична, навіть футуристична форма фасаду якого вирізняється на фоні прямолінійних будівель на вулиці. Особисто на мене, ця будівля справила враження. Цікаво було б попрацювати над схожим концептом в Україні.                

Нічого зайвого, тільки правильно обраний колір самої конструкції та довершені прямі лінії. До того ж, я переконаний, що на вибір кольору та форми стели вплинув фасад „Музею мистецтв Ліхтенштейну” — будівлі у вигляді величезного куба темно-сірого кольору, біля якого вона знаходиться. Жоден інший колір стели не зміг би так стильно вписатися в загальну архітектуру саме цієї частини міста. Скажу більше, будь-який інший колір перетворив би її на звичайний стовп з оголошеннями. Як не крути, але стриманість і стиль — понад усе.

Її авторка Евеліна Берман, а сама скульптура знаходиться у списку Архіву мистецтв Швейцарії.  

Якщо обійти навколо неї і роздивитися її уважно, можна побачити не лише різнокольорові обличчя виготовлені зі звичайного акрилу, але й музичні інструменти, такі як труба, валторна, туба і саксофон. І це зовсім не дивно, адже щорічно у Вадуці проходить чимало джазових концертів. 

Особисто мені було цікаво розглядати не лише самі елементи, але й їхні кріплення і те, як мисткиня зуміла перетворити звичайний пластик у витвір мистецтва, який хочеться роздивлятись без поспіху. 

Окрім, рідкісних поштових марок, в музеї знаходяться колекції гравюр, штампів та розповідається про історію становлення поштової мережі в князівстві. Така собі поштова Мекка усіх філателістів. 

Якщо ж говорити відверто, Вадуц не справив на мене враження столиці однієї з найдорожчих країн світу, окрім цін звичайно. Я довго не міг скласти в єдину картинку усі свої враження від цього міста, стільки всього незвичного та дивного «намішано» на його вулицях.

Однак, це місто ідеальне місце для людей які втомилися від гучної міської метушні й прагнуть відпочити наодинці з природою.